Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2015 року Справа № 916/4949/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Самусенко С.С.,

Татькова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2015 року

та на рішення господарського суду Одеської області від 18 лютого 2015 року

у справі № 916/4949/14

господарського суду Одеської області

за позовом Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Облпаливо"

до Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк"

про визнання поруки припиненою.

за участю представників

позивача Капук С.В.

відповідача не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Приватне акціонерне товариство „Виробниче об'єднання „Облпаливо" звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Публічного акціонерного товариства „МАРФІН БАНК" про визнання припиненою поруки ПрАТ „Облпаливо" перед Банком, передбаченою договором поруки №04954-СО від 11 червня 2009 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18 лютого 2015 року (суддею Літвіновим С.В.) залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2015 року (Ліпчанська Н.В., Мацюра П.Ф., Лисенко В.А.) позовні вимоги задоволено. Визнано припиненою поруку ПрАТ „Облпаливо" перед Банком, передбачену договором поруки №04954-СО від 11 червня 2009 року та стягнув з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1218 грн.

Не погоджуючись вищезазначеними рішенням та постановою Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 18 лютого 2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08 серпня 2006 року між ВАТ "Морський транспортний банк" правонаступником якого є ПАТ "Марфін Банк", було укладено кредитний договір №00368/ FO з ОСОБА_8 (Позичальник) на отримання кредитних коштів у вигляді поновлюваної кредитної лінії з лімітом заборгованості 500.000,00 дол. США з терміном погашення до 07 серпня 2011 року (а.с. 22-25)

11 червня 2009 року між позивачем, відповідачем та Боржником ОСОБА_8 було укладено договір поруки №04954-СО з додатковими угодами до нього №1 від 12 жовтня 2010 року, №2 від 22 вересня 2011 року (а.с. 36-39).

Відповідно до п.3 додаткової угоди №4 від 22 вересня 2011 року до Кредитного договору №00368/FO від 08 серпня 2006 року термін погашення основного зобов'язання ОСОБА_8 перед Банком був встановлений 07 серпня 2014 року. (а.с.32-34)

Проте, умовами кредитного договору (абз. 17 п.2.3.3.) було встановлено, що у випадку затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, позичальник повинен повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, комісію, відсотки за фактичний строк його користування, в повному обсязі, виконати інші зобов'язання за договором протягом 30 календарних днів, з дати отримання повідомлення про таку вимогу від Банку.

Якщо протягом цього періоду Позичальник усуне порушення умов договору, вимога Банку втрачає чинність.

Таким чином, під час підписання кредитного договору №00368/FO від 08 серпня 2006 року сторони погодили можливість зміни терміну виконання своїх зобов'язань. Боржником в повному обсязі у разі по - перше настання події несплати Боржником частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць: по - друге отримання повідомлення боржником про таку несплату. При цьому, Боржник протягом 30 днів від дня отримання такої вимоги може поновити передбачені договором терміни повного розрахунку у випадку усунення порушення вимог кредитного договору зі своєї сторони.

Судами попередніх інстанцій досліджено наявний в матеріалах справи лист Банку за №2594/01 від 27 червня 2012 року який був направлений Боржнику та його поручителям відповідно до змісту якого банк зазначає про систематичне порушення Боржником умов кредитного договору та наявність заборгованості станом на 27 червня 2012 року, яка становить 19201,24 дол. США.

Банк вимагає погашення прострочення заборгованості за кредитом, відсотками та неустойкою протягом 30 - ти днів з дня отримання повідомлення (а.с.13)

За вхідним №591 від 09 липня 2012 року, ПрАТ „Облпаливо" отримало зазначене повідомлення від Банку.

Отже, день виконання основного зобов'язання боржником в силу п.2.3.3. договору кредиту настав в серпні 2012 року. Водночас, Банк заявив свої вимоги до поручителя лише в серпні 2014 року, що значно перевищує встановлений ч.4 ст. 559 ЦК України шестимісячний строк.

Відповідно до ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язань боржником.

Згідно до ст.554 Цивільного Кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до положень частини 4 статті 559 Цивільного Кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2015 року зі справи № 916/4949/14 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді С. С. Самусенко

В. І. Татьков